ТЕТЯНОЧКА, ТАТА, ТАНЮША
Пробач, душу тягне відкрити
Що хочеш вже думай собі
Прийшлось між Тетянами жити
З пелюшок до старих зубів.
І це, коли правду казати,
Дає позитивні плоди:
Почав від маленької Тати,
Дійшов до старої біди.
Хлоп’ятком ще, кликав сестричку,
Тягнув рученят два крила
Щоб Таточка з фото чимшвидше
До мене погратись прийшла;
В дитсадку малесенькі Танечки,
Весь день були поруч як тінь,
А в школі – підрослі Тетяночки
Мене «розпікали» за лінь.
Коли вже студентська молодість
Бурхливо, мов повінь прийшла,
Я втратив і спокій, і голову,
Коли мене пристрасть знайшла.
Кружляла хурделиця музики,
Сніжинки закоханих пар
Набрався юначої мужності
До Неї звернувшись, сказав:
А Ви тут чому не танцюєте?
Чи, може, партнера нема?
А Ви ним якраз мені будете!
Сміливо рішила сама.
Ялинка іскрилась веселкою,
На плечі спадав серпантин
Я плавав у танці метеликом
Ті кілька щасливих годин.
В очах її зала дзеркалилась,
І сяяла радість в лиці
І була гарячою талія
В моїй небайдужій руці.
Чи скажете Ваше ім’я мені?
У відповідь радісно-п’яне,
Немовби спів солов’я навесні:
Тетяна Сергіївна! Таня!
Ім’я те мов дивна мелодія
Крізь слух в моє серце ввійшло
Тетяночка, Тата, Танюша
З тих пір поміж нас прижилось.
Прожиті літа не змінили
Привабливість наших імен
Як завше, ЇЇ називаю
Як в перший, як в пам’ятний день.
Беручи стару попід ручку,
Ласкаво я мову веду:
Тепер свою Тату – Танюшку,
В натоплений дім приведу!
А я, рідний мій та коханий,
Борщу до обіду наллю!
І чується в голосі Тані
Далеке-далеке «ЛЮБЛЮ!»
Прожив у такому фаворі…
Гадай там що хочеш собі.
Та тільки в житті наче зорі
Для мене Тетяни любі!
11.07.2018