Любов на ніч? Та гріх на все життя.
І стигне він підшкірно наче овід.
А чи життя це зовсім без любові?!
Духовна брань із «радістю» звитяг.
То не перо, а зболена мітла
Віршує гріх, здригаючись у ритмах
Чуттів, які б вже виплакати ридма,
Опісля й в ступі витовкти дотла!
Хто не грішив, не знає каяття.
Диявол з Богом бореться, а поле
У битві цій, пульсуючи із болем
Ростить прилог для множення нестям...
Тому читай, лиш в душу не бери!
Ці строфи - шал приреченого тану,
Прийде година - з півнями розтануть
Вірші Хазяйки Лисої гори.
"Тут дьявол с Богом борется, а поле битвы — сердца людей" - Ф. Достоєвський.
