ЖИТТЯ ГІРКЕ ,ЯК КАВА БЕЗ ЦУКРУ
Життя гірке ,як кава без цукру...
не того зустріла, як сади цвіли...
і душа щемить ,сльозить і мокро,
як свіча ,тану згораю від журби.
Ой доле , доле.. не трави душу,
не сип, на відкриту рану сіль
я несу, важкий хрест тяжку ношу,
в'яне ,молодість на серці біль.
В очах ,смуток згас промінь надії,
в рокішних світлих покоях, я сама...
несплю, безсониця ,ностальгія...
час, біжить за рікою бистра ріка.
Зійшла перша зірка в літній вечір,
місяченьку зорить до мого вікна ...
яскраве світло ніжить за плечі
грає скрипаль жалісно плаче струна.
А кого, любила розтоптав мрії
вільну, окрилену закув в кайдани...
без тепла ,любові вянула лілія,
її зима , обпекла ...на серці рани.
М, ЧАЙКІВЧАНКА