Місто засинає. Прокидаються мафіни.
Знову і знову блукають містом,
перебігають дорогу неправильно.
А їм звідки знати? Вони ж суміш.
Але хто сказав, що суміш - не зобов'язана
Дотримуватися правил гри?
І хоч цукор замість мозку, а борошно замість хребта,
уникнути відповідальності не вдасться.
Шалені, здичавілі мафіни бігають по пустих вулицях,
Створюючи хаос.
Бідолашні голуби не розуміючи, що відбувається,
швидко збирають все пір'я до купи і втікають від оскаженілої,
неконтрольованої зграї хлібобулочних виробів.
Цікаво, звідки на околицях з'явилася випічка?
Певне втекла від дівчат на дієті.
Глікемічний індекс зашкалює,
Пульсує замість серця.
Їм байдуже, адже втрачати нічого.
Скоро настане ранок.
А далі холестерин змусить прокинутися,
Повернутися в реальність.
І хоч звучить безглуздо,
А мафіни насправді кекси,
Хто ж тоді ми?
Цілком можливо, ми - те, що ми їмо.
Тоді що в нас замість мозку?
Можна спробувати зрозуміти кодекс мислення,
А можна забити та посміятися.
Головне - не їсти мафіни,
Хто зна, де вони були вночі!
