В полях безмежних проти неба
Де літо пестить далину
Знову я думаю про тебе
Чекаю там тебе одну.
Ти вже змужніла, покорила
Вершини знань і полум’я сердець
Там об каміння обламала крила
Бо вибирала шлях свій навпростець.
Про ті часи тобі сьогодні нагадаю
Легеньким вітерцем нашепочу
Не треба сповіді, бо достеменно знаю
Про що ти мрієш від тебе я вже чув.
Нехай твій сум розділять літні квіти
І заспокоять може й повернуть
Миттєвості трояндами сповиті
Дощем кохання до твоїх ніг впадуть.
12.06.2018
