Рабиня чи богиня – хто ж вона –
Та жінка, що життя дарує людям,
І змушує п’яніти без вина,
Й про себе часто змушена забути.
То – мати. В двох іпостасях живе –
Рабиня і богиня одночасно –
Чи то у неї дзеркало криве,
Що не завжди усе в неї прекрасно?
Чи звиклось так: усім завжди служить,
Й обов*язків щодня в неї по вінця,
Забула, що й для себе треба жить,
Чи на помаду викинуть червінця?
А іноді, хоч рідко, й так бува:
Одягне вона сукенку тугеньку,
Що стан її красивий обвива,
Туфлята на підборах… Диво-ненька!
Нікого не хвилює й її вік –
Милуються і діти, й перехожі.
Про ревнощі згадає чоловік –
Вона ж і справді на богиню схожа.
Постава, губи, очі – все, як слід,
І голову упевнено тримає…
Саме такі красу несуть у світ
І часто потрапляють у романи.
Рабиня і богиня – хто ж вона –
Ота, що світ своїм рятує болем,
По серцю її котиться війна,
Але не меншає у нім любові.
І навіть урятований вже світ
Без неї був би знищений багнетом,
Саме вона дарує людству цвіт:
І мудреця, й художника, й поета!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
