Стоит начать поиски истины,
как безудержная здоровая злость
на преграды рушит всю мистику
иллюзий жизни. И строится мост
для тебя в края заоблачные,
где не существует намёков на тьму.
Поймёшь – не зря песня торопится
выбросить скорей из жизни твоей муть.
Там выслушают откровения.
И вдруг что-то поменяется в тебе.
Что ещё нужно для движения?!
Или ты хочешь вновь привлечь бед?!
Здесь ты всегда изгой. Там ты солист.
Скорее открывай небесный лист.
16.04.18 г.
Сонет 2
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783087
Надія Медведовська
Та варто лиш почати все з початку –
І знову хутко забуваєш все.
Ну що там ті похмурі сни і згадки,
Коли нестримна радість понесе
Тебе в краї омріяні надхмарні,
Де й натяку на темряву нема?
Де певність, що співаєш не намарне,
Бо твій слухач – гармонія сама.
Поглянуть в очі їй…на мить єдину!
І враз щось помінялося в тобі.
Чого, здається, треба ще людині?
Чи ти шукаєш сутінків собі,
Де голос розтає на безголоссі –
Так міцно світло з тінями злилося.
