Повітря як мить, повітря як щем...
В ньому, здається, запахло дощем.
Дихаю рівно, на повні груди -
Завтра, напевно, вже так не буде.
Я ж не сказала, що буде гірше,
Я ще не знаю, що скажу в віршах.
Лиш би писалось як дихалось - рівно,
Хоч все одно хтось скаже, що дивно.
Дихає кожен по-своєму - знай!
Руку на пульсі ти твердо тримай,
Кожен повітря вдихає своє,
Часом не чисте: десь дим, десь гниє...
Кожен цю Землю понищив, як міг.
Десь щось покинув, спалив, не вберіг...
Думає: змиє весняна гроза.
Бруд із душі щось не скоро сповза...
Чудові філософські міркування
