позбута вектора істота,
надута випаром погорди_
засилля еукаріотів,
увінчане гештальтом морди_
тримає хорду, шкірить ікла,
шліфує фальш комунікацій,
за безліч втілень бути звикла
лиш тлом для ланцюгів реакцій_
щабель останній на драбині
з болот смердючих в прірву неба,
від кам’яної берегині
до електронного плацебо_
позбута вектора істота
вдивляється у безвість спрагло,
до дзеркала звертає : хто ти?_
й жахається_ почувши правду...
