Знову кличе дорога в село,
Де у небі біліють лелеки,
Де дитинство моє одцвіло,
Де найкращі у світі смереки.
Де у мами на серці жалі,
Як обрус на столі застеляє.
Бо недавно ще діти малі,
А тепер поруч їх вже немає.
У куточку свячений вінок.
І мої вже посріблені скроні.
І росте у синочка синок,
Простягає до мальви долоні.
І пливуть понад світом роки.
Ронить цвіт уже вкотре калина.
Найсвітліші у мами думки
В колисковій і казці для сина.
У намисті вишневі сади,
І трава на стежині прим’ята.
Всі дороги ведуть нас туди,
Де дитинство і мамина хата…
