Повернувся у вотчину журавлиний ключ,
Заклекотів над за́мком сплячої красуні.
Очікуванням, веснонько, земленьку не муч.
Пора. У людей розбентеж чуття юні.
Сни збайдужіння заплели білі мухи
У легковажній твоїй молодій голові?
Ти отямся та своє серце послухай:
Мурахам пора грядки засівати в траві.
Білих вальсів чекають в по́ру берізки,
Для них підстаркуваті молодяться дуби,
Молодиці - хмарки роняють тонесенькі слізки:
Засиділися в них безцеремонні громи.
Сонячні зайчики кататися хочуть,
Осідлавши білогривих струмків-скакунів.
Бурульки – сопілки веснянки кидають
Під ноги безтурботних промінців-джиґунів.
Прокинься, красуне, чекають барвінки,
Щоб хрещато квітчати чорнобриві гаї.
Чи, може, чекаєш на принца цілунки
І, як кожна кокетка, маєш примхи свої?
