Ледь вловиме весняне збудження
витає в повітрі, лоскоче ніздрі,
незграбно заграє із розумом.
Ти без сигналу будильника прокидаєшся
лиш опівдні, чухаєш потилицю,
згадуючи як її звати і що було вчора.
Органайзер підказує, що перший день весни,
хоч, виглянувши у вікно, одразу так не скажеш.
Але тебе ж цікавить не календарна інформація,
а бодай би якісна, у двох словах:
було добре чи повна профанація.
Уривчасті спомини, як пазли із різних наборів,
ніяк не складуться в суцільну картину.
І ти, воскресивши навики здобуті за роки
навчання у школі мистецтва,
малюєш в уяві власні деталі,
вправно граєшся із кольоровою гамою,
заповнюючи барвами білі плями.
І ось вона постає у всій красі ексцентричною поетесою,
яка не чекатиме, поки ти збереш свій мотлох,
розкиданий по квартирі,
не плакатиме, що ти не дзвониш на не існуючий номер,
який не встигла записати маркером на долоні.
А, бадьоро зіп"явшись на непоголені ноги,
рядок за рядком опише еротичні сни,
що підсвідомість свідомо підкинула у першу ніч весни.
