Спішить від нас Перун на колісниці,
покинувши в землі вогняні стріли.
Краплі дощу стріпнув біля криниці
змоклий журавель,
на біду, й безкрилий.
Йому самотньо тут. Хоч одноногий,
у даль би полетів за океани--
вітрисько допоміг би швидконогий,
та тягарем буде розлука з нами.
На дні криниці шукає небо птах,
печаль вихлюпає у поділ тиші.
Безріднику вона наче адамант:
вона із ним — й її він не залишить.
Ну і що, що десь існує якийсь рай,
де завжди тепло, безмежні небеса…
З ним поруч тиша,
з ним також рідний край,
та ще криштальне у криниці плесо.
Фото з інтернету
