Полтаво, милая Полтаво!
Краси, мистецтва – еталон.
В обійми чистої октави,
Віддатись змушена в полон.
Твоє минуле надихає,
Ідеї втілювать митців.
Палає в грудях, не згасає,
Вогонь відомих праотців.
Люблю твою архітектуру,
Будинки, площі, пам’ятки.
А звабивши тонку натуру,
Запропонуєш галушки.
В театрі Гоголя – прем’єра.
І не знайдеться вільних місць.
А очі дивляться з партера,
Сьогодні я – почесний гість!
Тож вірю, скоро повернуся,
У рідний край Сковороди.
І Котляревському вклонюся,
У березневі холоди…
