Я молитву зроблю серенадою
І прилину до Мойри під хмари.
На колінах у неї під хатою
Допрошуся в її кулуари.
Ублагаю богиню, щоб вплинула
На мою непоступливу Долю.
Свої коники Доля щоб кинула
І виконувала мою волю.
Щоб до мене, як дівка, горнулася,
Всім бажанням моїм потрафляла,
Щоб усе неприємне минулося…
От голота тоді загуляла б.
Для підтримки основ демократії
Зразу з кумом створили б дві партії:
Одну – «Руки, які ще не брали»,
Другу – «Руки, яким не давали».
Потім з кумом би в блок об’єдналися.
Я б йому таку назву придумав,
Що вся Рада до нас приєдналася б:
«За народного нашого кума».
А як стали б уже депутатами,
То гребли б все під себе лопатами.
Навіть Долі урізали б долю.
Що захочу, собі те й дозволю.
Підкріпили б свій статус зарплатами,
Забезпечили б сім’ї палатами,
А як людям чогось там замало,
Гори золота їм обіцяли б.
А тим часом прибрали б заводики,
Прихватили б селянські городики,
А щоб порівну все й справедливо,
Людям ваучери ми б наділили.
Розказали б усім за кордонами,
Що живе наш народ за законами,
Що не бачить прогресу не можна.
Україна щаслива й заможна.
Присилайте, мовляв, свої грошики,
(Є у нас ще порожнії кошики),
Бо тепер тут, ні встоять, ні впасти,
Вже не будуть в інвесторів красти.
Ми б в законах придумали пунктики,
Щоб лились до нас долари й фунтики.
Відтягнулись би з кумом ми вволю,
Коли б Мойра умовила Долю.
