Вмирає дітьми Україна...
Не хочу я того вбачати!
Як бліда мати, свого сина
В сирую землю йде ховати
Не можу я на це дивитись
Не ладно серце це сприйнять!
А як на тому.. та й скажіте,
Грошей ще собі зроблять?
А, заробивши, - та й гуляти
В далеких світових морях?
Й при цьому... ще повчать любити
Свою Україну...
В словах - яка любов..!
Якая сила...
Аж захарчались, зайнялись
Любові спалахом.
На крилах - злетіли
ІЗ Сонцем -золотом злились
А я. не маю крил осяйних
Не вмію цвинтарем літати!
Й не відчуваю в душі свято
Коли ховає сина мати!(Анфіса Бук. Стежко)
