Запотілим вікном
Ніч малює хреста
На старенькій дубовій
Підлозі,
Кофеїну бадьорість
Смакують вуста,
І думки розчиняються
В прозі.
За краєчком уваги
Живе відкриття,
А яке – червоніє,
Не каже,
Може, щось про зірки,
Може, щось про життя,
Чи небачених снів
Вернісажі.
Десь лопочать гаї,
Десь вирують міста,
Десь жалю не було
І немає,
А у мене вікном
Ніч малює хреста,
І межу з потойбічним
Стирає.