Гриць пише твір про маму,
А що писать не знає,
То ж супить брови грізно,
Бо до голови ніщо не лізе.
Вже й олівець надгриз і ручку,
І пожував он якусь штучку.
То твір все не виходить,
Ну що ти тут поробиш.
А може маму погукати,
Нехай підкаже, допоможе,
Просити її написати,
Та якось це негоже.
А може попросить у тата,
Он він лежить дрімає в ліжку,
Ні, краще не буду його чіпати,
Бо ще зірвеься наша хата.
Бо ж тато- це не мати,
Ві може сильно закричати,
Грюкнуть дверима, різку взяти,
Його тоді вже не вблагати.
Краще я в книжку загляну
І твір про маму я спишу.
А як же сам? Подумай...
Та що тут думать?!
Я краще вірш складу про маму,
Єдину, ніжну і ласкаву.
Вона, як сонечко, що гріє,
Плекає, любить і жаліє.
березень 2017 року.́
