Ти докоряєш мені мовчазністю На сотню претензій, банальних причин Мого погляду сумною невиразністю І шукаєш ще більше болючих шпарин Я зовні – атлант із граніту Всередині – палаючий вулкан Колись за тебе обійшов би півсвіту А тепер ти мій приватний тиран Раптом криком вихлюпнеться біль Надірветься внутрішня струна Я втомився грати водевіль Втікаю, мила, з спільного човна Краще пірну з головою в океан Зустрінусь тет-а-тет з акулою-долею Ніж повернусь у сварок киплячий чан Досхочу наївся твоєю сваволею! © Леся Приліпко-Руснак, 01.01.2018
ID: 769652 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 04.01.2018 20:32:15 © дата внесення змiн: 04.01.2018 20:32:15 автор: Леся Приліпко-Руснак
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie