Чи Ти знаєш мене насправді?
Який мій любимий колір?
Чи тоді я сказала правду,
що і в радості і у горі?
Чи Ти знаєш, про що я мрію?
І яку я читаю книгу?
Чи торкнутись Тебе посмію,
щоб розтанула в серці крига?
Чи оголену душу бачив,
Коли одяг упав додолу?
Чи колись я Тобі пробачу
Прямо в очі ту правду голу?
Розумієш, чому я плачу?
І коли мені сумно й страшно?..
Які сни я ночами бачу,
Коли боляче і невчасно?
Ти хоч знаєш, що сльози значать,
Коли в спину останній погляд?
Найгіркішу мою невдачу?
Найдорожчий дитячий спогад?
Ми з Тобою на різних хвилях,
Хоч в одному човні пливемо.
Наша відстань - не тільки милі,
Але це не Твоя дилема...
Чи Ти знаєш мене хоч трішки?
Коли я Тобі посміхаюсь?
Щось задумала тишком-нишком,
Чи заплутати намагаюсь?
Мої наміри всі прозорі...
А Ти справді мене кохаєш?
То який мій любимий колір?
А Ти досі мене не знаєш...