Ой, скільки розвелося «патріотів»,
Аж страшно в інтернет ввійти,
Таких собі сучасних Дон Кіхотів
Що за собою вчасно спалюють мости.
А всі вони із роду Хлестакова
І кожен в своїм роді ревізор.
І з виду такі бархатні, шовкові -
В душі ж гнилий зіпрілий помідор.
І примостившись м’яко на дивані
Б'ють ворогів, немов на полі бою.
Зализуючи всі «душевні» рани
Після війни в комп’ютернім двобої.
Такі не підуть завтра до окопів
Патріотизм від них раптово утече,
Вони тепер комп’ютерні циклопи
І дивляться у світ лише одним з очей.
Такі живуть собі з набитим ротом
І в Інтернеті блудять, мов в «нірвані»…
Та краще недруга назвати патріотом
Чим отакого патріота на дивані.
