Я горнусь,Україно,до тебе
Ти в мене одна на землі
Я завжди запитую в себе
Чому так не йметься мені?
Смерічок розмай,волошкові жита
Босоніж пробіжусь по гайочках
Вклоняюся нині тобі,золота
Калиновим пишаюсь віночком.
Земля це моя,вишивана сорочка
Солов'їная пісня лунає щодня
Про все написати не хватить листочка
Писати про тебе не хватить і дня.
Земля це моя,на Випханці ріс
По вузеньких стежинках блукав,
Та сьогодні, країно,образа до сліз
Чому так питаю?Чи я заблукав?
Що сталось з тобою,країно моя,
Заплакана ти і вся вкрилась журбою
Ще вчора лунали пісні солов'я,
А нині ти вмилась сльозою.
Чому так,питаю?Хто зрадив тебе?
Буду нині,як вчора, з тобою,
Та повір,моя ненько,я піду на любе,
Бо готовий за тебе до бою.
Я молюсь,Україно,я молюся щодня
Я молюсь,щоб вкраїнська родина
Журбою не жила ніколи і дня
Посміхалася б кожна дитина.
Випханка-назва вулиці в с.Прибилів.
20.11.2015р
Патріотика переплелася іх любов'ю. Особливо торкнули рядки:
Що сталось з тобою,країно моя,
Заплакана ти і вся вкрилась журбою
Ще вчора лунали пісні солов'я
А нині ти вмилась сльозою.
І я за посмішку дитини! Гарно написано! 
Патріотично! Зворушливо!З любов*ю! 
