Людині властиво помилятись
Мабуть і ти пішов тому не попрощавшись.
Ти зник, як вранішня зоря
Поплив десь собі у забуття.
Забув сказати «прощавай»
Лише промовив ніжно мені.
У тебе все попереду, лише прибережи
Життя своє і проживи.
Свій кожен день, наче востаннє
В думках мій погляд залиши.
Але чи це було прощання?
Ти не сказав, що вже ідеш
І я прийняла це як, що ти ще повернеш.
Зайдеш у мою теплу хату
І ніжно так принишкло обіймеш.
Та ти пішов і не сказав до завтра,
Не промовив прощавай.
А заховався у густий нічний туман.
Ти помилився, адже людині
Властиво помилятись, милий.
Я вірю, що колись ти скажеш
Прощавай й обіймеш ніжно.
