Й усе ніби так як було, нічого не помінялось,
Я в мріях тебе цілую, у снах кохаю й кохаюсь.
І квіти мені дарують і кожен день обнімають,
Говорять, що все цінують і нібито помагають.
Й усе таким залишилось, як було учора зранку,
Лише я трішки розгубилась на нових алеях парку.
Й чекати уже не можна, поїде без мене потяг,
На інший у мене сили чекати немає - протяг.
Я в мріях тебе цілую у снах кохаю й кохаюсь,
Я завжди з тобою поруч була, є й залишаюсь.
