Ой Грицю, Грицю
заднього не паси, не паси.
Та й Одарку свою бережи,
бережи.
Бо зухвале парубоцтво на ганку,
на ганку, їй розповідає
про сердечні забаганки.
Хай вона столітнього дуба
не обіймає, не обіймає,
а до тебе єдиного оченятами сяє.
Поклику серця
дочекайся, дочекайся,
до внутрішнього голосу свого
дослухайся, дослухайся.
Вранішня вона зіронька, синьоока,
гарнесенька та висока.
Ліпшої не шукай, не шукай,
знайдеш з нею душевного
затишку гай.
Ніжнішої годі й шукати,
цілющої від сердечної втрати.
Пекучий біль відкидай, відкидай,
найдорожчою буде любові даль.
Жіночого, лелечого,
щастя їй обіцяй,
пророчим буде любові Рай.
