У тобі зійшлися всі мої ріки.
Всі вітри вибрали тебе
як свою першооснову.
Тільки на твоїх долонях
народжуються мої весни.
Тільки у твоїх очах
зацвітають мої надії.
Я не знаю жодного іншого дзвону,
здатного розбудити в мені життя.
Я не відаю іншого вогню,
який не дав би мені замерзнути
у цій щоденній суєті.
Усі мої життєві нитки
туго загудзовані у тобі.
Кожний удар мого серця
починається із твого слова.
Кожна мить проростає з любові до тебе,
що ношу в собі
як найдорогоціннішу таїну.
І, якщо моя любов - це залежність,
то вона не з тих що лікується,
не з тих, від яких можна захиститися,
відвикнути чи пережити.
Ця залежність дає мені сенс
робити наступний вдих і видих,
бо без тебе, коханий,
стаю сухим колючим глодом,
котрий заржавілими голками болю
впивається у своє власне тіло
і помалу вмирає.
18.12.17 р.
