Скільки живу і живу у сфері Мистецтва, стільки був переконаний, що в ньому існують дві категорії митців: творці і епігони. З моєї точки зору творцями є такі митці, які творять відповідно до гасла Мікеланджело: «Беру камінь і прибираю все зайве!» Епігони – це ті, хто від природи не має здатності творити і тому повторює досягнення творців. Серед художників, наприклад, існує вислів: «Тих, хто вміє малювати, навіть класно вміє це робити, мало художників». Мій молодший брат Микола, царство йому Небесне, любив повторювати, здається це був вислів Чистякова, що навчити малювати можна коняку, а навчити бути художником неможливе. Раніше я погоджувався з таким твердженням, але тепер маю іншу точку зору: навчити того, хто вміє малювати бути художником можна, але це навчання відноситься до сфері психології і педагогіки, навіть до езотерики, бо треба вчити людину бачити Незвичне у звичному. Та не це мене спонукало говорити про Мистецтво.
Останнім часом в силу життєвих обставин я мало маю можливості активно знайомитися із різними митецькими досягненнями – головним чином для мене таким джерелом є Інтернет. Але поступово склалося враження, що дуже багато робіт в архітектурі, у видах образотворчого мистецтва, в дизайні мають флер вторинності. Дивишся на роботу – класно зроблене, але щось не так, хоча і ясно, що це не плагіат і не епігонство. Приписував таке своє враження тому, що це у мене вже старече сприйняття світу, що і до мене добралася цей віковий недолік.
Але!
Нещодавно до моїх рук потрапила книжка Остіна Клеона «Кради як митець. Креативні фішки про які тобі ніхто не розповість». Книга була видана на англійській мові у 2012 році у Нью-Йорку, а на українській в 2016 у Харкові. Прочитав я цю книгу і для мене все стало на свої місця.
Фактично це є немов маніфест сучасного мистецтва, головна суть якого дана зразу в її назві. Автор, використовуючи навіть доказову базу із висловів різних митців, говорить, що митець за основу своєї творчості повинен взяти (і бере!) крадіжку ідей і таке інше у своїх попередників і активно творчо перероблювати під себе, під свої здатності максимально це переробити. Остання глава цієї книжки закликає митця прибирати все непотрібне, але це заклик прибирати не по принципу Мікеланджело, а по принципу прибирати все, що заважає митцю в його діяльності.
Я розумію, що книжка Остіна Клеона не є маніфестом сучасного стану Мистецтва, а своєрідним підсумком, так би мовити, головного стратегічного масиву творчості. Подумки починаю проглядати відомі мені літературні твори, творчість окремих художників, архітекторів і розумію, що Остін має право на таке узагальнення.
Таким чином, ми можемо сказати, що сучасні митці поділяються на три категорії:
- Творці з гаслом Мікеланджело «Прибираю все зайве!»;
- Митці категорії Остіна Клеона з гаслом «Кради як митець»;
- Епігони.
В моєму розширеному роду зараз 14 діючих митців і мені так і кортить зробити аналіз їх творчості. Та роки вже обмежують мене. За себе скажу: ніколи не був крадієм, тим більше у мистецтві.
А що скаже товариство про це?
04.12.2017
К.
Є різне. І таке, як ви кажете. І так було завжди. Просто зараз набагато більше того, бо набагато більше митців (а значить і тих, хто займається плагіатом, скоригованим плагіатом), бо є можливість вивчитися в навчальних мистецьких закладах, займатися самоосвітою.
