Не сплю, вже друга, третя ночі,
І серце б’ється, мов струна.
Твої тривожать зорі-очі,
Закоханий, у цім вина.
Не сплю, а хочеться заснути,
В травневий втрапити розмай,
Напій ковтнути з м’яти-рути,
Виною ти, кохана, знай.
Не сплю, шепоче про щось листя,
Можливо мова йде про нас.
Рахую цифри – їх вже двісті,
Дощем стікає тихо час.
Не сплю, у голові тумани,
І мрії плинуть, мов рої.
Час лікувати травми, рани,
Та очі не дають твої.
Не сплю, як хочеться забути
Твій сміх, твій спів, твої слова.
Любов – напій таки отрути,
В отруті цій душа жива.
Не сплю, горить зоря світання,
Промінням стукає в вікно.
Не сплю, виною ти й кохання,
Не помогло міцне вино.
Не сплю.
