Ви бачили ,як грається туман,
із горами величними в Карпатах
А візерунки в димці як обман,
народжує й несе до хати.
Спочатку він кордони намалює,
Для кожної гори скує кайдани білі.
Заполонить, заграє, зацілує.
І забере в обійми ніжно сірі.
А гори у кайданах не бували
Для них неволя- неминуча смерть.
Свої вершини знов до хмар підняли.
Й кайдани розлетілися ущент.
І вирішив туман - ті змагання.
Із горами величними вести
І просто димкою туманною ізрання
Припорошив гірські хребти.
Ви тільки гляньте:
із найвищої гори
Немов потоки рік туман спадає
Розпірханий, кошлатий.
Хто б міг подумати, що він літає.
А ось уже з усіх боків,
Заполонив гору високу.
Він стелеться в підніжжі гір
Залюбувати одиноку
І виривається вона
З туману білого до неба.
До хмар розгульних в вишині,
Щоб плескотіти день при дні
У їх розкішному вбранні.
Розсердившись почав у жмурки грати
З малими горами, що поруч тут ростуть.
Фонтанами дим розкидати,
Алмазами встеляти путь.
Порозкида джерела попід гори,
Розгойдує зелену полонину
І димку сизу розганя у доли.
Розчісує, як білу павутину.
От і до сонечка добрався
Скупався в променях ясних.
А потім темно загойдався
Й спустивсь до квітів запашних
Втомився. Ліг спочить.І враз гора,
Побачивши перину цю пухову.
Лягла рядком. Обнявшись і здаля
Вони гонили в даль свою утому.
