Як я в цю річку потрапила?
Хвилі несуть горілиць.
Стане ця подорож стратою
Блиску у ночі зінниць,
Чи воскресінням-народженням
Світла у світлій душі,
Шляхом до центру походження
Зітканих з мрій міражів?
Сплін притискає до берега –
Лікті збиваю у кров,
Віття втонулого дерева
Ранить в основу основ.
Шкіру шматками, мій світоче
Соме, рвеш нащо, скажи.
Тану. Прозора вже. Боляче.
Хвилі – немовби ножі.
Ніжно вбиваєш цілунками –
Губи дістались хребта.
Ранами, як візерунками,
Вкрита моя нагота.
З криками дикими, хрускотом
Дуги між ребер зросли.
Щоб подолати безумство це
Крила потрібні були?
Шкіру до м’язів здираючи,
Стиснені в тілі знайшов.
Зорі виспівують, сяючи:
- Аве воскресла любов!
Як я в цю річку потрапила?
Лину над плесом – не сон!
Крила натхненно розправила –
Тихо всміхається сом.
