Вересень зім'яв обм'яклі квіти,
Увімкнув "Мелодію дощу",
Й у траві розлігся гомоніти
З коником про Осінь і Красу.
Жовтень рівним кроком обійшов садочки,
Завпопадливо нагримав на пташок,
Розіслав грибочки під пеньочки,
І присів дрімати на вологий мох.
Листопад роздягнений до нитки.
Він філософ. В нього є усе:
Палиця в руці і ві́трова сопілка.
Холод його думку ввись несе.
Грудень розчища лопатою доріжки,
Які вчора сам позакидав.
Він, бешкетник, любить грати в сніжки,
Лід, сніги - це його розкіш, рай.
Січень роздає квитки на щастя.
Новий рік - в твоїх руках весь світ,
І байду́же має буть, якої масті
Лев, Змія, Дракон, Свиня чи Кіт.
Лютий мовчазний, лише спостерігає.
День по дню розкидані роки
Бережно той неоціненний скарб у сховок пам'яті ховає,
Адже знає, кожному за ним судилося прийти.
Добре, що весна бринить, на думці
Розігріті в літі нераховані роки,
Бачу, осінь в сад душі мого запрошення чекає.
Це і є рядки запрошення, тендітні дощові рядки.
