Ні, дружок, ти – ворожок,
вперто дуєш в свій ріжок,
продаєш свою країну
за чужинський пиріжок!
Ти говориш про злодюг,
що крадуть усе навкруг,
довели народ до ручки…
Я тобі у цьому друг.
Твердиш ти, що зло війна,
не потрібна нам вона,
не покінчимо ми з нею –
і країні геть хана!
Згоден я з тобою й тут,
бо страждає бідний люд,
він кладе життя за Неньку,
що іуди продають.
Ти говориш, що віки
брали ляхи нас в штики,
турки, німці мордували
ще й монгольські байстрюки.
Що сказати?.. Правда теж,
лють не відала їх меж,
та не вся, бо скаженіли
більше всіх свої. Еге ж!
Так, гнобили нас брати,
гідні правнуки Орди,
більш за всіх від них ми мабуть
натерпілися біди.
Разом з ляхами вони,
вірні діти сатани,
із повстанців шкіру дерли…
Не брати вони, пани!
Чи забули в чому річ?
Знищив хто козацьку січ,
Калнишевського в кайданах
хто згноїв без сонця й свіч?!
Хто під дзвін червоних шпор
влаштував голодомор?
Збіжжя хто у українців
повитрушував з комор?!
Хто в нас Крим украв зараз,
запалив Лугань, Донбас?
Хто зелені коридори
порозстрілював не раз?!
Я не бачу тут братів,
навіть і якби хотів,
злодіяння ті безмежні
видають у них катів!
Чув не раз такі сю-сю.
З ким миритись братусю?!
Як сюсюкати, то можна
й Україну здати всю!
Ні, дружок, ти – ворожок,
вперто дуєш в свій ріжок,
продаєш мою Вітчизну
за чужинський пиріжок!
13.10.2017
