Вітер чепурився в мене на плечі,
Терся в парасольку, мокру на дощі:
- Ой ти, хитрий легеню, я он мокра вся,
Обіймаєш локони з мойого плеча.
Не цілуй так боляче, прошу- не цілуй,
Осені краплиночки висуши та здуй,
Келихом барвистого, пригощу вина:
- Пий нектар божественний,
Скоро вже зима.
Я ж прийду до хати- кави заварю,
Дров вишневих- пахощів,
У камин вложу,
З вогником воркуючи, вечір проведу:
- Так не хочу зимоньки- літечком живу.
Вітругане- вітрику, в локони весни,
Квітом розтопися- лязь у мої сни,
Де дощі холодні ув відлунні дня,
Осідлають холодом рудого коня.
Та треба йти... 
