Тихесенько вітер колише вербовії віти,
Світанком соромлені зорі сховались за хмари.
Ранковим туманом сповитії зрошені квіти,
Настроює сонечко струни своєї гітари.
І нам не минути ту мить як заграють куранти,
Природа і люди перервуть всі солодкії сни,
І знов замайорать прийдешнім життям секунданти,
Весняна дуель вже на часі, і ти її не зупини.
Вставай, розпрямляй свої крила, розгинайся і дій,
Уперто крокуй до мети і долай перепони.
Для щастя родини, Вітчизни і живи ти і мрій,
І з Богом у серці тобі не страшні ті кордони,
Що їх позносило вчорашніми злими вітрами.
Бо є ще надія що син буде жити для мами,
Із старанням бджолиним летітиме до вівтарю.
Сонечко знов засіяє в моїм світанковім краю!
