Люблю дивитися, як стелиться туман
весняним ранком тихо над Інгулом,
як комишом густим поріс лиман
й бджолиним насолоджуватись гулом.
Улітку глянути на річку теж люблю,
коли малеча розсікає хвилі,
і вже зимовому на зміну кришталю
пейзаж приходить в ізумруднім стилі.
Люблю дивитися на річку восени,
коли за течією листя плине.
Згадаються лелеки, ясени…
і пісня птахом над водою лине.
На особливий взимку любуватись
люблю я крижаний полон ріки
і навіть в лютий холод милуватись,
як в товщі льоду світяться зірки.
Люблю Інгул у кожну пору року,
уранці, ввечері, опівдні і вночі.
Ріка ця славна стала мила оку
красою берегів її парчі.
20.09.2017