Життя це коли несеш металево-бетонний хрест,
А перехожим усміхаєшся
І говориш: "Все добре, авжеж!".
Як одна залишаєшся - часто, сльозами вмиваєшся.
Життя це коли дерешся на свою вершину,
А тобі каміння кидають в спину...
Питаєш: "В чому моя провина?"
Потім приборкуєш слабину і далі йдеш безупинно.
Життя це коли зустрічаєш ніби гарну людину,
А замість серця в неї пуста насінина.
Хочеш покласти туди перлину, та не змінити цим лушпину...
Тепер в людях шукаєш справжню серцевину.
Життя це коли кажуть, що щастя не буває...
Та віри твоєї в нього це не ламає.
Ти про нього в книгах читаєш та вірші складаєш.
І досі віддано ти на нього чекаєш...
Життя - це біль душі і тіла, що не стихає ні на мить.
