Ранок прибіг неначе навпростець, світило сонце із небесного престолу, влетів зненацька у квартирку горобець, сірий бешкетник сів на краю столу! Тремтіли крила, трішечки боявсь, дививсь маленькими, лякливими очима, цікаво день мій новий розпочавсь, двері прикрив і ледве кицьку стримав! Я покришив на край стола хлібець, вийшов до кішки, щоб не було лиха, десь хвилин десять снідав горобець, чи може все-таки була це горобчиха?!