Відчуваю в собі пустоту,
Й зовсім скоро покину орбіту
Щоб знайти у цім Всесвіті - "саме ту"
Таку ніжну й таку невідкриту.
Між галактик й далеких зірок,
Доля кине пил часу у очі,
Щоб зумів я зробити хоч крок
До принцеси - володарки ночі,
Що грайливо голубить планети,
Наче матір голубить маля
І у пам'яті дивомоменти
Швидко мчуть.
Поглядаю здаля.
У просторах де чорні діри
Я шукаю свій сенс існування,
Нетерплячий такий, й без міри
Сам згораю від свого кохання.
Ти невинна, це я - дивак,
Оглядаю вже вкотре планети
Бо без Тебе мені - ніяк.
Я ж потрапив у твої тенети..
