Журавлиновий сік
протікає
перестиглими ягодами
вчорашніх цілунків
здавленого/віддаленого
але запекучого
сонця
перетиснутим тереном
переплетень
за.душних пустель
знов загубився
стоїш безголосий
ні кроку
.
зважнілі піщані атоми
поволі прискорюючись
пересипаючиcь перекочуючись
заковтують
і розщеплюють
твої кришталеві молекули-сльози
обтяжують натиском
спускають все нижче
до повного
повінню
зникнення
...
і ти все стоїш
нікроку
назад
?
чи вперед
?
попереду
буря
?...
лишаються очі
найширших щиріших
безкордонних зіниць
оберегом
далекого
ближчого
безкінця паралелей
можливо інакших
можливо і нащо
планетних світів
оберегом на березі
бездонного озера
чистого теплого
посеред степів
ледь видимих просторів
кроків розгублених
огорнута вітрами
загорнута крилами
кличу чекаю
...
тиха і боса душа
навіщо прив'язена?
краще б безтілою..
краще б за вітрами..
і досі на березі
покинутим берегом
....
Журавлиновий сік
висипається
яскраво-червоним
ртутним насінням
навколо шиї
безголосим розщепленим криком
..зтинає..
тиша.піщано
.захолодно.згущено.пусто.
переварена кава з журавлиновим морсом
густа і кривава
у пісочниці надлишків
випита
нею
задовгим ковтком
смійся
сонце
востаннє
ти повністю зникнеш
.
