Хто хоче в дні бруду та хаосу пожити, як личить людині,
Врятуватися від приреченості нашого вбивчого літа,
Вставай та виходь на вулиці міста о п'ятій ранковій годині,
Де примарним рожевим серпанком сповито
чистих фактур свято і незамуляна перспектива ліній.
Ще чисті сміттярки, порожні парковки, безлюдні вулиці, парки,
Голуби з фонтанів п'ють, а тихо як!
І сонце ще десь там, вилазить, ледащо,
спочатку на стіну, звідти на дах.
І - головне - прохолода! Прохолода!!! Ах...... Ось нащо.
І можна жити, і каву - до речі - вже подають
О шостій з половиною.
А встав пізніше за сонце - то варись щодня у пеклі.
Сам винен.
