І знову літо вишиває рушники:
Десь сипле гладдю, десь лягає хрестик.
Згублюся в нім, спіткнуся, залюбки
Впаду у трави, мов голки в наперсток.
Цвіркун в струні хова букет мелодій,
Дзвіночків спів захмелено несуть
Бджілки на крилах... в сотах тихий обрій,
Хмарки сміються, в ніч свою ідуть.
Закохані, замріяні, кудлаті,
Нахмурені... плаксиві пестуни,
Вляглись в гнізді лелечім, що на хаті,
Та й там, здається, роджені вони.
У тім раю, в тім затишку духмянім,
У грі цимбал, сопілки, та трембіт,
У співі трав та квітів... п'янім, п'янім-
У свіжім літі пишуть заповіт.
Гаптує літо знову рушники,
В них колоритно пише заповіт:
Жасмин, черемуха та росяні стежки-
О Господи! Який прекрасний світ.
Жаль, що літо таке коротке.
