Як упустила я дзеркальце,
тай додолу, додолу...
Розбила у дріб'язок
свою Долю.
Кажуть, тепер кращого
не чекай, не чекай,
не про тебе п'янкої любові Рай.
А я піду у садок, у садок,
та й заплющу очі
на дурний зарок.
Хочу, як та вільна пташина
співати, співати,
та й орла з височини виглядати.
Хай побаче мою вдачу невгамовну та красу,
тай розпустить мою довгую косу.
Спритний хлопчина догонить, догонить,
чистого зерня не зронить, не зронить.
