Співці-бояни
Чудернацький народ ці поети:
Не воліють й столітні старіти,
Предковічні вдягли амулети,
Потішаються Музі, мов діти.
Творять вірші в юначім запалі,
Женуть роки, як лунь, сивокосі,
Щоб зірниці у висі сіяли,
Кують в кузні пісні стоголосі.
Окриляють пророче словами,
Блискавицями сяють надії,
В піднебессі летять лебедями,
Коли думка закохано спіє.
Все шукають якусь чудасію,
В душах бігають ріки казкові,
То поранене серце коліє,
То розквітне весна веселково.
Слава вам, непосиди-поети,
Незборимі співучі бояни.
Наші зори малюють портрети –
І великі, й відомі, й незнані.
18 квітня 2017 року
