Весна крокує неквапливо...
Мінливий квітень на дворі.
Ти подивись — яке ж це диво:
В імлі зеленій явори,
Беріз кошлатяться сережки —
Не намилуєшся ніяк,
Там, де гілок рясних мережки —
Співає очманілий шпак,
Трава свої зелені списи
Встромляє в небо все вільніш...
В усьому — ген — весняні риси,
Це відчуваєш все сильніш!..
То тепло вже, то знов негода,
Скуштуєш примхи всі сповна!
Та, все ж, яка ж це насолода —
Собі казати: вже ВЕСНА !
