Ніч, я тебе не люблю, холодна, самотня.
Ти, як злочинниця, стежиш за мною,
відносиш сили геть, осоружна,
нічим не можеш мені допомогти.
Ніч норовлива і довга.
Так де ж той ранок вже,
коли пахне жасмином в уранішній росі.
Ніч, як мені з тобою важко,
ти подруга смутку і печалі,
навіщо мене з тобою повінчали.
Я твоїх ночей натерпілася сповна.
Поринула в сльози, подушку стискаючи,
на себе зла і на нього,
на весь Світ в цілому.
Ніч, я у тебе під постійним прицілом.
Хто винен?
Ніч лукава, впусти у свої межі,
адже для серця мрії немає заборону.
Не смійся над любов'ю, не ховай стежину
надії ніжну, в місячну пору сніжну.
