Не може більше мій народ мовчать,
Бо звідусіль його уже дістали,
Коли брехливі фрази лиш звучать
Й на мир надія майже вже розтала.
Коли тремтить у серці правди спіч
Про гетьмана Богдана-лиходія,
Й про Катерину, що згубила Січ,
І про Жовтневі непрості події.
Й про те, як Крути вбралися в печаль –
За Україну непомірна плата,
Як волю нашу знищувать почав
Великий вождь всього пролетар’яту.
Як чорний серп голодних лихоліть
Косив людей, мов колос, у тридцятих,
І як жахнувся правди білий світ,
Дізнавшись, чим народ мій був розп’ятий…
Народ мій знав і клімат таборів,
І рудники, і сталінські катівні,
Та в серці дух борця таки зберіг,
Хоча кайдани нівечили тіло.
Війну проніс на зболених плечах,
Забувши про тяжкі репресій рани,
Й однакове в кримчан і галичан
Тавро від ненависного тирана.
Три революції за двадцять літ:
Гранітна і оранжева, й остання,
Що сколихнула вкотре уже світ.
І вистояла Гідність на Майдані!
Сьогодні знов народ мій у біді:
У злиднях і війні з Кремлем на сході.
Народ мій є. Він сповнений надій.
Він буде вільним із державним кодом.*
24.02.2017.
* – державна мова (в даному випадку – українська мова).
Ганна Верес (Демиденко).
Україну завжди шматували, шматують і будуть шматувати. Всім не дає спокою наша родюча, прекрасна земля. А ми з покоління в покоління боремося, відбиваємося від вовчого стада. І зараз Україною правлять не українці, а іноземці, які мають по кілька громадянств, а сім'ї їхні живуть в Європі. І тому їм начхати на нас, на мову українську, на нашу землю. Вірш Ваш, пані Ганно актуальний, патріотичний, історичний і майстерний!
Гарно описали трагічну історію нашого народу!
Українці одна з найбунтівніших націй світу!
Наша сусідка- агресорка не уявляє своє існування без України!
И это не только перечисление истор. событий, которые за короткий период мы пережили, это показатель силы духа и стремления к СВОБОДЕ!!!И это стремление у нас не отнять!!!