Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю.
Ні для кого вона не відома
Й кожна має стежину свою.
Ніби птаха, легка і крилата,
Повела вояка вона в бій
Захистити родину і хату,
І ту землю, що вибрав собі.
Доля бачила, як знемагали
Українські бійці у борні,
Як прицільно снаряди лягали
І як небо палало вгорі.
Раптом ноги бійця підкосились
І земля застогнала під ним,
І червоно трава заросилась
На стежині брудної війни.
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю…
23.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Хто ж долі пише нам жорстокі?
Чи то гріхи, що душу рвуть.
Чи може замисли високі,
Які для раю бережуть
оті всевідданійші душі-
їх очищаючи в калюжі
невинної, святої крові,
їх забирають в Дім Любві.