Три роки болю й боротьби,
В дарунок локшина від влади.
Слізьми вкриваємо гроби,
Синів хоронять Смерчі й Гради.
Їх в степ послали на відстріл,
Круки і ворони чужії.
Взяли Україну в приціл…
Лежить уся, як в амнезії.
Європа тихо підла спить,
Спокоєм тішить свої зради.
Все більш Америка мовчить,
Не дочекаємось поради.
Роки даремних сподівань,
Роки надії і обмежень.
Ганьби, печалі і страждань,
І ріки розпачу й принижень.
Небесна сотня… угорі,
Десь там на цвинтарі ілюзій.
З безсиль читає псалтирі,
Кипить душа в них, як Везувій.
Та вже світає, зсукана петля,
Все ближче й ближче судні миті.
Ген, засвітились промені здаля,
Чекають сук розтерзані й убиті.
Відверто і правдиво!
То чому ж чарочку не підняв? 
...за нас! 
