А морю що? Воно і не сердите,
Воно лише розгойдує причал
І хвилю котить, мов несамовите,
Цей дивний і безцінний мінерал.
Розкинуло свої могучі крила,
В утробі виколисує громи…
Яка у ньому ніжна й дика сила!
Які маленькі поряд з морем ми!
Все в ньому ніби людям на догоду,
Чи тихе, чи розлючено штормить,
Прекрасне завжди, в будь-яку погоду
І в кожну дивну й неповторну мить!
Легендами й загадками повите
Це гомінке начало всіх начал…
І що йому? Воно і не сердите,
Воно лише - розгойдує причал.
2009 р.
