Ідуть дощі, холодні і прозорі,
лежить туман над річкою густий.
Десь через хмари сумно світять зорі
і місяць ріг додолу опустив.
Я знов чекаю, сидячи удома,
тебе, твоїх солодких обіцянь.
Хоча я знаю: все це - марна мова,
Моїх даремних мріям сподівань.
Сама собі тебе намалювала,
Насправді зовсім ти і не такий,
Та все одно всім серцем покохала,
Хоча для мене ти мов лід крихкий.
Можливо, дощ сьогодні не скінчиться
І не повернешся до мене знов,
Нехай мені хоча б у снах насниться
Твоя палка і пристрасна любов.
А крапель пісні відчайдушний гомін
Бере в полон й засмучує мене.
Та дощ той ллє, і небо плаче громом,
говорить ніби вголос: «Все мине!»
Все в житті щось таки означає,
Думка, дія, стремління, слівце...
Але справді, усе це минає,
Відболівши, минеться і це....
__________________________
Хай все буде якнайкраще!!
